«Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, – ви Мені зробили…» (Мт., 25)

З 1 по 2 квітня 2017 року відбулися дні духовної віднови, які організовувала команда БО «Фундація Духовного Відродження» ЛА УГКЦ для своїх партнерів у с. Страдч Львівської області.

Страдч – це відпустовий паломницький центр, одна з найдавніших святинь УГКЦ. Хресна дорога (Кальварія), чернеча печера, чудотворний образ Матері Божої Нерушимої Стіни (Оранти), місце подвигу і поховання двох новомучеників УГКЦ – о. Миколи Конрада та дяка Володимира Прийми, які загинули в 1941  р. під час радянської окупації Галичини.

На перший день духовної віднови запрошували добродіїв та приятелів Фундації. Розпочали з Архиєрейської Літургії, яку очолив єпископ-помічник Львівський владика Володимир (Груца), він же і був реколектантом цього дня.  Другий день духовної віднови відбувся для працівників Львівської філії Райффайзен банку Аваль. День розпочали зі спільної Літургії, яку очолив о. Тарас Милян, керівник БО «Фундація Духовного Відродження» ЛА УГКЦ у печерах, де в ХІ ст. був монастир. У суботу після Святої Літургії о. Миколай Проців провів екскурсію печерами та розповів про плани розбудови прочансько-відпустового місця Львівської Архиєпархії – с. Страдч.

Обідали учасники обох груп на природі, у Страдчанському лісництві, брали участь у майстер-класі з розмальовування писанок та просто спілкуватися у дружньому колі. Під відкритим небом розпочалась наука владики Володимира у перший день, а другого дня реколектантом був о. Тарас Милян, керівник Фундації. Під час науки кожен охочий міг поставити запитання. Опісля о. Тарас запросив усіх на щомісячну зустріч спільноти благодійників та розповів про діяльність Фундації Духовного Відродження.

Наприкінці учасники пройшли Хресною дорогою з розважаннями під час кожної стації, яку провадив д-н Ігор Колбасюк, заступник директора БО «Фундація Духовного Відродження».

Завжди радіємо і шукаємо нагоди разом з приятелями та партнерами Фундації спільно провести хоча б двічі на рік такі дні духовної віднови. За цей хоч і короткий час призупинки ми єднаємося як християни, друзі; вчимося довіряти Богу та один одному. «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, – ви Мені зробили…» (Мт., 25). Щиро дякуємо кожному, хто був з нами і розділив цю духовну поживу.